Біопалива з рослинних олій мають великий потенціал у задоволенні попиту на енергію, оскільки біопалива є відновлюваними джерелами енергії. Біопалива з рослинних олій можна одержувати крекінгом цих олій — каталітичним крекінгом за участю плазми. Сировиною для виробництва біопалив слугують, зокрема, пальмова, бавовникова, ріпакова, соєва, ятрофова, соняшникова та інші рослинні олії. Для перетворення рослинних олій на біопалива запропоновано чимало методів, а саме переетерифікацію або крекінг, причому найбільш розвиненими є саме процеси крекінгу.
Крекінг рослинних олій — це піроліз, тобто термічний крекінг, каталітичний крекінг і гідрокрекінг-деоксигенація. Передовою технологією крекінгу є каталітичний крекінг за участю мікрохвильової плазми. Плазмовий розряд відіграє важливу роль, сприяючи збудженню електронів у ковалентних зв'язках молекул реагентів, тобто розриву зв'язків C-C, C=C тощо, завдяки чому процес крекінгу відбувається легко.
Компанія Plasma Power має намір спроєктувати та адаптивно виготовити технологічну установку з унікальною плазмовою технологією, що використовує процес плазмового крекінгу для перетворення рослинних олій на біопалива.
Мікрохвильова плазма
Мікрохвильова плазма — це сукупність мікрохвильових (НВЧ) розрядів, які збуджуються електромагнітними хвилями частотою понад 300 МГц. Для одержання мікрохвильових розрядів застосовують генератори плазми, що звуться плазмотронами: вони підводять електромагнітну енергію в об'єм розряду. Генерування мікрохвильової плазми потребує спеціальних пристроїв — мікрохвильового генератора, магнетрона та хвилевідного обладнання, — які дають змогу створити в об'ємі розряду (резонаторі) електромагнітне поле напруженістю понад 30 кВ на сантиметр. Це, своєю чергою, спричиняє появу напруги пробою та лавинної іонізації плазмоутворювального газу (повітря, водяної пари, інертних газів, водню, кисню тощо), а також утворення плазмового згустку. Ділянці «плазмового горіння», яку називають плазмоїдом, надають форми факела (плазмового струменя) за допомогою організованого потоку плазмоутворювального газу, що виводиться за межі плазмотрона. Так досягається подвійний ефект: захист плазмотрона від перегрівання та деструкція, що робить його потужним інструментом для інтенсивного високотемпературного впливу на органічні й неорганічні речовини.