За останні десятиліття морфологічний склад відходів змінився дуже суттєво. Якщо раніше до 70 % відходів становили харчові відходи, текстиль, папір і деревина, а полімери — лише 30 %, то сьогодні картина цілком протилежна: до 70 % відходів — це полімери. Період їх природного розкладання — десятки й сотні років. Фахівці прогнозують, що до 2030 року близько 90 % відходів становитимуть полімери, пластмаси, багатошарова упаковка типу тетрапак, внутрішнє оздоблення автомобілів і літаків тощо. Водночас спалювання таких відходів дає ще більший негативний і токсичний вплив на довкілля. Переважна більшість технологій, які застосовують для утилізації відходів, з погляду екологічної безпеки вже не відповідає нормативним вимогам. Споживання різноманітної продукції та сировини зростає в усьому світі, динаміка приросту відходів посилюється, а ефективних сучасних технологій утилізації відходів критично мало.
Основні методи утилізації відходів сьогодні — спалювання на сміттєспалювальних заводах. Процес ведуть у доменних і цементних печах, а також сортують відходи з подальшим захороненням залишків на полігонах. Спалювання 1 тонни відходів дає 3500 м³ димових газів, які містять сажу та низку високотоксичних речовин — фурани, діоксини, нафталін, азотовмісні сполуки тощо. Це потребує дорогих технологій очищення, ефективність яких (конструктивно) становить від 60 до 65 %, а отже, спричиняє значне забруднення довкілля з очевидними наслідками для здоров'я людей. Величезне зростання кількості онкологічних захворювань хронологічно збігається з початком використання технологій спалювання відходів як промислового методу утилізації — від початку 70-х років минулого століття. З погляду можливостей промислового застосування та екологічних показників найефективнішим методом утилізації відходів на сучасному етапі є технологія електродугової плазмової газифікації.
Газифікація відбувається із застосуванням повітряної плазми, яку отримують високовольтним міжелектродним розрядом, із розкладанням матеріалу відходів на елементарні складники під дією високих температур. Газифікацію відходів ведуть з утворенням синтез-газу як основного продукту перероблення. Головні недоліки методу — висока ціна електродів і їх короткий ресурс, у середньому до 400 годин. Крім того, для утилізації відходів широко застосовують метод низькотемпературного піролізу, який відзначається низькими експлуатаційними витратами та добрими екологічними характеристиками.
Головний недолік цього методу в тому, що одержувані продукти перероблення — піролізна олива та піролізний вуглець — не є кінцевими продуктами й потребують подальшого оброблення для комерційного використання. Найперспективнішим способом утилізації відходів у найближчому майбутньому стане поєднання кількох методів у єдиному технологічному циклі: сортування + піроліз + плазмова газифікація. Сортування — це вилучення з відходів вторинної сировини. Піроліз — це економічне одержання з відходів твердих і рідких вуглецевмісних матеріалів. Плазмова газифікація — це перероблення всіх залишків і проміжних продуктів оброблення відходів на синтез-газ.